Скорцонера — один з тих овочів, що в овочевому відділі виглядають найменш привабливо: довгі чорні корені із землею в усіх тріщинках, повз які багато хто просто проходить. Але під чорною шкіркою ховається біла щільна м’якоть із ніжним смаком, що нагадує спаржу, — і саме тому я так полюбив її в зимові місяці.
Скорцонера, або чорний корінь, — це довгий стрижневий корінь козельця іспанського (Scorzonera hispanica), що належить до родини айстрових. Її зазвичай збирають із листопада до березня, тож це справжній зимовий овоч, який можна викопувати свіжим, поки решта городу відпочиває.
У цій статті я розповідаю, звідки походить скорцонера, який вона має смак, як чистити її так, щоб пальці не стали коричневими, і як виростити її самостійно. А ще ти отримаєш мою найкращу пораду, як запекти її золотистою й хрусткою в аерофритюрниці.
Орієнтовний час читання: 6 хвилин
Історія та походження
З Південної Європи до північних городів
Скорцонера походить із Південної Європи, про що свідчить і її латинська назва: видова назва hispanica означає «іспанська». На півночі Європи вона, отже, не місцева, але мала досить часу, щоб прижитися.
Як овоч скорцонера відома в Західній і Північній Європі ще з XVII століття. Іншими словами, це не новий тренд, а давня городня класика, яку вирощують уже кілька сотень років.

Вишуканий овоч у Франції
У Франції скорцонера стала вишуканим овочем, який цінував Людовик XIV. Отже, чорний корінь теж мав своє місце за вишуканими столами — кумедний контраст із приземленою репутацією, яку мають багато інших коренеплодів.
Родина та споріднені рослини
Скорцонера належить до родини айстрових (Asteraceae) — тієї самої великої родини, що й кульбаба, соняшник і топінамбур. Як і кульбаба, вона має білий молочний сік, який ти помічаєш у ту саму мить, коли надрізаєш корінь.
Рослина дворічна або багаторічна, але на городі її зазвичай вирощують як однорічну, тож корінь збирають уже першої зими після сівби.
Смак і аромат
Ніжний, зі смаком спаржі
Саме смак дивує більшість людей. Скорцонера має ніжний смак, що нагадує спаржу, з м’якою солодкістю (вона містить 6,6 г цукрів на 100 г) — і він набагато вишуканіший, ніж підказує чорна землиста шкірка.
Я зазвичай кажу, що за смаком вона десь між спаржею та м’яким коренеплодом. Тому вона чудово підходить для страв, де інакше використали б спаржу.
Консистенція — сира й приготована
Сира біла м’якоть щільна й хрустка, тому її можна нарізати тонкими скибочками або тонкою соломкою для салату. Зварений корінь стає м’яким і податливим, а в аерофритюрниці він набуває золотистих, злегка карамелізованих країв і ніжної соковитої середини.
Кулінарне використання
В українській кухні
В українській кухні скорцонеру варять як овоч, але її можна також їсти сирою в салаті, тушкувати або смажити у фритюрі. Її можна зварити в шкірці й почистити вже після цього — це найпростіший шлях до чистих пальців.
Оскільки смак такий м’який, скорцонера дуже універсальна. Вона пасує до риби, птиці та світлого м’яса. Ось як я найчастіше її використовую:
- Варені корені скорцонери: заправлені вершковим маслом, лимоном і свіжою петрушкою — як гарнір до риби або курки.
- Сирі в салаті: нарізані тонкими скибочками або тонкою соломкою й змішані з лимонним соком, щоб зберегти білий колір.
- Тушковані корені скорцонери: протушковані до м’якості у вершковому маслі з невеликою кількістю бульйону.
- Брусочки у фритюрі: хрусткі зовні й ніжні всередині — тут аерофритюрниця є гарною альтернативою звичайній фритюрниці.
- Корені скорцонери в беконі: загорнуті, як спаржа, й запечені, доки бекон не стане хрусткий.
Як уникнути коричневих пальців
Коли ти чистиш або ріжеш сиру скорцонеру, з неї виділяється білий липкий молочний сік, від якого пальці стають коричневими. Тому чисть корені під проточною водою — або спочатку звари їх і зніми шкірку після цього. Пара одноразових рукавичок теж не завадить.
Почищені корені швидко темніють, тому одразу клади їх у миску з водою з лимоном або оцтом, поки чистиш решту.
В аерофритюрниці
Запечені корені скорцонери в аерофритюрниці — мій беззаперечний фаворит. Я чищу корені, ріжу їх брусочками однакової довжини й товщини та кладу у воду з лимоном. Безпосередньо перед тим, як вони потраплять у кошик, я ретельно обсушую їх і змішую з невеликою кількістю олії та солі.
Розподіли брусочки в один шар, щоб гаряче повітря могло циркулювати навколо них, і струсни кошик посередині приготування. Вони готові, коли краї золотисті, а ніж легко входить усередину. Наприкінці я залюбки перемішую їх із тертим пармезаном або шматочком вершкового масла з тертою лимонною цедрою.
Користь для здоров’я
Харчова цінність
Скорцонера дає 73 ккал на 100 г і здебільшого складається з води. Вона дає харчові волокна та калій, а вміст жиру дуже низький. Ось як виглядає харчова цінність 100 г сирої скорцонери:
- Енергія: 73 ккал
- Вода: 79 г
- Білок: 3,3 г
- Жир: 0,4 г
- Вуглеводи: 10,5 г, з яких 6,6 г цукрів і 3,9 г крохмалю
- Харчові волокна: 7 г
- Калій: 387 мг
- Фосфор: 94 мг
Інулін — особливий вуглевод кореня
Скорцонера містить близько 10 % інуліну — вуглеводу, який організм не здатен розщепити самостійно. Натомість він потрапляє в товстий кишечник, де стає їжею для кишкових бактерій.
Інулін має легку послаблювальну дію, а велика порція може спричинити здуття живота, якщо організм до цього не звик, — трохи як із топінамбуром. Якщо в тебе чутливий шлунок, почни з меншої порції як гарніру.
Вирощування
Ґрунт і сівба
Скорцонера вимагає трохи терпіння: від сівби до збору врожаю минає приблизно 6 місяців. Корінь сягає 30–50 см завдовжки, тому ґрунт має бути пухким і без каміння на глибину двох штиків лопати, інакше корінню буде важко рости прямо вниз.
Підходить і піщаний, і глинистий ґрунт, якщо він пухкий, а pH має бути 6,5–7. Я вношу в грядку добру порцію добре перепрілого компосту, перш ніж сіяти наприкінці квітня або на початку травня.
- Ґрунт: пухкий і без каміння на глибину двох штиків лопати — піщаний або глинистий.
- pH: 6,5–7.
- Удобрення: добре перепрілий компост.
- Час сівби: наприкінці квітня — на початку травня.
- Глибина сівби: 1,5 см — глибше ніж 2 см дає погані сходи.
- Відстань між рядами: 40 см.
- Час розвитку: приблизно 6 місяців.
- Збір врожаю: з листопада до травня.
- Зимостійкість: повна.
Зимостійкість і сорти
Скорцонера повністю зимостійка, і корені можуть залишатися в ґрунті всю зиму. Якщо залишити рослину до наступного року, вона може вирости заввишки з метр і вкритися жовтими квітками. Відомі сорти — Російський велетень і Hoffmanns Schwarzer Pfahl.
Як вирощувати скорцонеру
Ось як я це роблю — від сівби до збору врожаю:
Загальний час: приблизно 6 місяців
- Підготуй ґрунт
Перекопай ґрунт на глибину двох штиків лопати, прибери все каміння й змішай із добре перепрілим компостом.
- Посій насіння
Посій насіння наприкінці квітня — на початку травня в борозенки завглибшки 1,5 см із відстанню 40 см між рядами. Не сій глибше ніж на 2 см, бо від цього погано сходить.
- Доглядай за рослинами
Тримай ряди чистими від бур’янів і поливай у посушливі періоди, щоб корені могли вирости довгими й рівними протягом літа та осені.
- Збери врожай
Збирай із листопада до травня. Розпушуй ґрунт з обох боків ряду садовими вилами, міцно візьми корінь за верхівку й витягни його вертикально вгору одним довгим рівним рухом.

Зберігання
Найкраще — у ґрунті
Найкраще зберігання — це насправді взагалі ніяке зберігання: залиш корені в ґрунті й викопуй їх за потреби. Тоді вони завжди свіжі, а збирати врожай можна аж до травня.
Після збору або купівлі
Викопані корені можна зберігати в піску або в поліетиленовому пакеті в холодильнику приблизно тиждень. Якщо купуєш скорцонеру, обирай щільні корені без надломів і м’яких плям.
- У ґрунті: залиш корені на всю зиму й викопуй їх за потреби.
- У піску: поклади викопані корені в ящик із піском у прохолодному місці.
- У холодильнику: у поліетиленовому пакеті приблизно тиждень.
- Почищені корені: одразу у воду з лимоном або оцтом, щоб вони не стали коричневими.
Спробуй цей рецепт
Ніжний смак скорцонери, що нагадує спаржу, робить її чудовою заміною спаржі, коли сезон на неї закінчується. Спробуй наш рецепт Спаржа з беконом в аерофритюрниці — хрусткий бекон і ніжні стебла за 27 хвилин і заміни спаржу очищеними коренями скорцонери, нарізаними брусочками. Я сам попередньо відварюю брусочки, поки вони не стануть майже м’якими, щоб вони були готові водночас із тим, як бекон стане хрустким. Солоний бекон і м’який, злегка солодкуватий корінь — пара, до якої я повертаюся щозими.
Поширені запитання
Скорцонера має ніжний смак, що нагадує спаржу, з м’якою солодкістю. Сира вона щільна й хрустка, зварена стає м’якою, а в аерофритюрниці набуває золотистих, злегка карамелізованих країв.
Корінь виділяє білий липкий молочний сік, від якого пальці стають коричневими. Чисть його під проточною водою або спочатку звари корені й зніми шкірку після цього. Одноразові рукавички теж допомагають.
Так. Сиру скорцонеру можна додавати в салат, нарізавши тонкими скибочками або тонкою соломкою. Одразу змішай її з трохи лимонного соку, щоб вона не стала коричневою.
Скорцонеру зазвичай збирають із листопада до березня. Оскільки корінь може залишатися в ґрунті всю зиму, збирати його можна аж до травня.
Так, і це один з моїх улюблених способів. Почисть корені, наріж їх брусочками однакової довжини, обсуш і змішай з трохи олії та солі. Запікай їх в один шар і струсни кошик посередині приготування, доки краї не стануть золотистими, а всередині корені не стануть м’якими.
Факти про скорцонеру
| Поле | Значення |
|---|---|
| Українська назва | Скорцонера (також козелець іспанський, чорний корінь) |
| Латинська назва | Scorzonera hispanica L. |
| Родина | Айстрові (Asteraceae) |
| Тип рослини | Дво- або багаторічна рослина, зазвичай вирощується як однорічна; довгий чорний стрижневий корінь із білою м’якоттю |
| Походження | Південна Європа |
| Висота | Заввишки з метр під час цвітіння; корінь сягає 30–50 см завдовжки |
| Зимостійкість | Повністю зимостійка |
| Ґрунт | Пухкий і без каміння на глибину двох штиків лопати, pH 6,5–7 |
| Сівба/посадка | Кінець квітня — початок травня, на глибину 1,5 см |
| Цвітіння/збір врожаю | Жовті квітки; зазвичай збирають у листопаді–березні, але можна збирати аж до травня |
| Сорти | Російський велетень, Hoffmanns Schwarzer Pfahl |
| Калорійність на 100 г | 73 ккал (у сирому вигляді) |
| Смак | Ніжний, схожий на спаржу, з м’якою солодкістю |
| Кулінарне використання | Варена, сира в салаті, тушкована, смажена у фритюрі та запечена в аерофритюрниці |
| Зберігання | У ґрунті протягом зими; викопана — у піску або в поліетиленовому пакеті в холодильнику приблизно тиждень |